_{21.07.2009.
Микола Мельник}
“Був собі один купець на ім’я Каломодій. Багато раз був він у важких і далеких подорожах у торгових справах, і накопичив своєю працею багато грошей. При цьому був він скупуватий, готовий померти на своїх мішках, і для нього нічого не було вище за прибуток. Часто він накликав на себе своїми багатствами зазіхання з боку заздрісних урядовців, але, незважаючи на це, постійно збагачувався і розростався, як сад Алкіноя або золота весна, додаючи грушу до груші і фігу до фіги, і золото до золота, і срібло до срібла. Одним словом, це було справжнє дерево пізнання добра і зла, що процвітало серед ринку і торгових площ міста [Константинополя], як колись посеред Едему. І як і тоді гарний вигляд плодів заповітного дерева полонив наших прабатьків, так і тепер золотий їх блиск спокусив царських митарів на спробу відібрати їх усі.