_{25.02.2010.
Микола Мельник
Кроки назустріч «Україні для людей»}

Сьогодні у Верховній Раді України відбулася інавгурація нового президента України, Віктора Федоровича Януковича. Я, як і багато з вас, дорогі читачі, у свій час трохи доклався до того, щоб цього не сталося п’ятьма роками раніше. Однак, нічого не зміниш.

Швидше за все, через деякий час ми отримаємо і новий уряд, генерального прокурора, голову СБУ etc. Отже, вся повнота влади буде зосереджена у руках нового президента і нового коаліційного уряду, нової, так би мовити, команди.

Відкинувши будь-які політичні та особисті симпатії та антипатії, спробуємо спроектувати, чого б ми чекали від нової команди, принаймні в економічній сфері.

Умови задачі, поставленої команді «Професор, маркшейдер і Ко» непрості. Величезний зовнішній борг і виплати по ньому. Висока планка соціальних зобов’язань (не завжди, щоправда, виправданих, як-от пенсії по 40 тис. гривень). Євро-2012. Ціни на газ, вищі за німецькі. Аналогічно захмарні ціни на цукор, молоко, олію і весь споживчий кошик. Порожній бюджет. Банки на грані банкрутства. Високий відсоток безробітних. Схоже, тільки перелік економічних проблем нашої багатостраждальної держави може зайняти хороший том.

Припустимо на секунду, що команда захоче не докрасти те, що є, довести до ручки і збанкрутувати, а виправити ситуацію. Здійснити економічне чудо та побудувавши «Україну для людей».

Що для цього слід було б зробити?

Дозволю собі висловити власні міркування.

1. Демонополізація.

Якщо хтось колись знаходив час для того, щоб почитати українські закони по приватизації, то, можливо, зауважив, що приватизація держвласності однією з своїх цілей ставила демонополізацію промисловості і створення ринкової економіки. Однак результатом приватизації стала власне монополізація основних галузей народного господарства, галузей, від яких залежить фактично все. Я маю на увазі енергетичний ринок, ринок металу, ринок будматеріалів, ринок масового виробництва і переробки сільгосппродукції тощо. І ринок авіаперевезень в тому числі.

Ціноутворення в сучасній Україні у своїй основі має явно завищені ціни монополістів на газ, бензин і дизельне пальне, металопродукцію, цемент, продукти переробки зерна, цукрового буряку, молока. Купуючи будь-який продукт і будь-яку послугу, ми платимо примусові податки групі «Приват», цементному монополісту «Лафарж», «Газпрому» та афілійованим структурам тощо. А обійтися без цих продуктів та послуг нереально, хіба що поїхати жити в глухе село, і самому вирощувати для себе харч і шити одежу, а хатинку збудувати з дерева без цвяхів. Вкравши при цьому сокиру в сусіда:). І добре було б, якщо б ці зайві кошти, сплачені нами, вкладалися тут, в Україні, в нові технології, виробництво. Але ж ці кошти виводяться в офшори, за них утримують продажних політиків, купують футбольних легіонерів, створюють ідіотські проекти на кшталт «ЕКО+25%» та ведуть війни проти наших сусідів.

А ми в той же час дивуємося, чому в нас бензин дорожчий ніж у Нью-Йорку (http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2010/02/14/186929), злітати в Дніпропетровська до Києва в одну сторону коштує $200 (ласкаво прошу на сайти МАУ, Аеросвіта, Дніпроавіа), тверді сири і цукор (!) вже везуть з Польщі, а бульбу – з Єгипту. Аналогічна ситуація з житлом, одягом, більшістю продуктів харчування.

Економічна логіка, навіть на «хлопський розум», мала б підказувати нам, що у країні, де маленькі зарплати, хоча б місцеві продукти мали б недорого коштувати. Але ні, монополія створює настільки міцний бар’єр між безпосереднім виробником і споживачем, що кінцевий продукт стає буквально золотим в ціні.

Водночас, суттєво завищена ціна продуктів і послуг суттєво впливає на об’єм їх споживання. Сьогодні дууууже мало людей можуть дозволити собі купити житло, здійснити авіа переліт, а йде до того, що скоро предметом розкоші стане повний бак бензину, стакан сметани, а приказка «пий чай без цукру, бо мив руки з милом» перетвориться на реальність.

А це, у свою чергу, б’є по виробництву, бо воно скорочується, і по зайнятості. Замкнене коло.

І ще один аспект. Ще одна монополія. Монополія виробничих, офісних, торгових площ. Хто пробував займатися бізнесом у цій країні, знає, що суттєву частину витрат становлять витрати на оренду нерухомості чи торгової площадки. Відхопивши у свій час ці площі безкоштовно або майже безкоштовно (зацікавлених прошу читати порядок денний, наприклад, Львівської міської ради, яка на кожній сесії виділяє «коє-кому» «коє-гдє» там підвальчик, там магазинчик, там земельку, а також газету «Ваш магазин», де продається … «приміщення в оренді з правом викупу», тобто, фактично привілегія!), певна група людей перетворилася на рантьє, які не виробляючи жодної доданої вартості, тупо нічого не роблячи, непогано живе на гроші від оренди і продажу торгових, офісних, виробничих площ. Ключі від цієї монополії перебувають в руках місцевої влади, яку ми всі гуртом обрали. І частина вигоди теж. Ну не дико виглядає, що є навіть власники «транспортних маршрутів», які їх продають та здають в оренду власникам маршруток?! А все це, дорогі мої, впливає на кінцеву ціну продуктів і послуг, і оплачується з нашого з вами гаманця.

Монополія схожа на ракову пухлину. Вона поїдає організм економіки зсередини, все розширюючись і розширюючись. Колись Маркс, користуючись методологією Гегеля, а за ним і ряд інших теоретиків, передбачили, що з часом весь ринок у всьому світі стане монополістичним. Боротьба монополій зайде у глухий кут, і завершиться соціалістичною революцією. Можливо. Але зараз більшість розвинуті держав світу всіма силами борються з таким явищем як монополія, всіляко стимулюючи конкуренцію там, де це можливо, а де неможливо – жорстко контролюючи монополістів. Саме тому ці держави і розвинуті. А ми – ні.

2. Розвиток внутрішнього ринку.

Знову ж таки, користуючись здоровим глуздом і «хлопським розумом», я не можу зрозуміти, чому наші селяни і будівельники не мають роботи, а ми не маємо достатньо житла та імпортуємо продукти харчування. А напевно тому, що у нас недорозвинений внутрішній ринок.

Будуючи внутрішній ринок, слід опиратися на базові потреби людей, те, без чого люди не можуть обійтися кожного дня. А це житло, одяг, продукти харчування, освіта, медицина, відпочинок. Слід опертися також на ресурси, які лежать всередині країни (сировина, енергоносії, трудові резерви, технології).

Велика частка вини у тому, що у нас фактично немає внутрішнього ринку, лежить на тих самих монополіях, які, користуючись правилами гри, створеними для них продажними політиками, продають на зовнішніх ринках свою продукцію дешевше, ніж всередині країни. А також не платять податків, які б, пройшовши через держбюджет у вигляді зарплат і пенсій, виростали б у збільшення внутрішнього попиту. Платять мізерні зарплати, що теж не стимулює внутрішній ринок. Не роблять інвестицій, і тим самим не дають роботу іншим підприємствам.

Спробуємо подивитися на прикладі житла. Чому воно дороге і недоступне?

1. Низькі доходи потенційних покупців + високі % за кредитами = маленький попит, перетворення житла з життєво важливого продукту на предмет розкоші. Це, у свою чергу, дуже звужує ринок і конкуренцію на ньому, не сприяє масовому будівництву, впровадженню нових технологій, а відповідно і його здешевленню. Вузький ринок дає роботу меншій кількості людей.

2. Висока ціна «складових» будівництва. Вже згадана монополія на землю під будівництво, на газ та пальне (= цегла, цемент), металопрокат.

Результат – ціна на житло європейська, якість – азійська.

Якщо примусити монополії продавати ціноутворюючі продукти за справедливими цінами, примусити їх підняти заробітні плати, примусити їх платити податки, стимулювати інвестиції, ліквідувати монополію на землю під забудову, в Україні розпочнеться бум будівництва.

Більше того, в людей, у яких з’явиться реальна надія купити (збудувати) власне житло, з’явиться і стимул працювати, заводити сім’ю, народжувати дітей. А чи не це «Україна для людей»? Будівельна галузь може потягнути за собою розвиток інших галузей народного господарства.

І що, у нас немає глини, аргілітів, сланців для цементу і цегли? Немає залізної руди і вугілля для арматури? Лісу для перекриттів? Нема де будувати, як в Японії? Технологій, хоча б ХІХ чи ХХ ст. для будівництва? Трудової сили? Що з цього треба імпортувати? Це все є! То чому ж тоді в Україні проблема з житлом?

Іншим джерелом для розвитку внутрішнього ринку є сільське господарство. Україна відчуває величезну потребу у недорогих і якісних продуктах харчування. І водночас імпортує їх у великих кількостях. І в той же час селяни сидять без роботи і грошей, спиваються, земля заростає бур’яном, на руїнах колгоспних ферм живуть колонії кажанів. Так звані великотоварні виробники захоплюють величезні площі землі, вбивають її хімією та монокультурами, перетворюють селян на кріпаків, у яких немає вибору, де працювати і за яку зарплату. А ми отримуємо дорогий, напханий ГМО, добривами та пестицидами продукт.

Для розвитку сільського господарства перш слід створити чіткі правила поводження з землею. Які б виключали її продаж та оренду у спекулятивних цілях, погіршення її властивостей через неправильне використання меліоративних робіт та сільгоспхімії, нераціональну сівозміну. Створити надійний бар’єр для імпорту перш за все через високі стандарти (тим самим підвищивши рівень життя своїх громадян та зменшивши його ризики для здоров’я). Стимулювати сільське господарство через низькі процентні ставки за кредитами. Захистити власність виробника від монополістів-переробників. Повірте, в Україні знайдеться достатньо людей, які захочуть працювати на землі, виробляти якісний і недорогий продукт.

Великий потенціал для розвитку внутрішнього ринку має вітчизняна освіта, медицина, курортно-оздоровча галузь. І безліч інших ділянок.

Нормальний, не спотворений корупцією та монополізмом розвиток української економіки, за 5-10 років міг би вивести нашу державу у десятку розвинутих країн світу. І потенціал для цього у нас є.

Однак що стає на перешкоді?

Основною перешкодою для розвитку країни є влада. Всі три її гілки (судова, законодавча, виконавча), а також «четверта влада» - журналісти, недорого скуплені владою та олігархами-монополістами. Скажу більше. Навіть якби хоч одна з гілок влади була чесною, ситуація була б кардинально іншою. Журналісти не приводили б до влади корумпованих політиків. Суди захищали б власність та інтереси людей. Законодавці контролювали б виконавців. Але ні, вся влада гнила докорінно.

Коли я і мільйони українців у 2004 році хотіли перемоги Ющенка, то сподівалися, що він та його команда зможе переламати ситуацію, і країна почне оновлення. Духовне та матеріальне. На жаль, час довів, що ми помилилися. Стосовно Віктора Януковича у нас немає таких ілюзій. Тому, якщо його «Україна для людей» виявиться рімейком «10 кроків назустріч людям», то єдиним виходом для України залишиться справжня революція, така, яка б докорінно змінила все.

А зміни такі потрібні!

Коментарі:

25.02.2010  jazzoleg

мда, стаття фундаментальна, можна її було б закинути і на якийсь більш популярний ресурс типу УП

25.02.2010  ww

«Україна для людей» - буде все як завжди... максимум, що в них може вийти, - це «Україна для "своїх" людей»... і революцій (справжніх) не буде...

25.02.2010  Mykola

Наступним разом спробую щось написати про владу і революцію

25.02.2010  Степан Месник

Маємо те на що заслуговуємо?..... Можливо..... Одні - засліплені раби, "подонки, сміття, грязь москви", у своїй азійсько - дрібнорегіональній звуженій свідомості навіть і не намагаються змінити щось у собі, у своїх переконаннях та зробити нарешті зважений та морально зрілий вчинок, а саме: усвідомити що вони-таки є громадянами розшматованої, знекровленої та зболеної але одначе незалежної держави на ім'я Україна, а, отже вибір мав би бути виходячи з національних інтересів, а не, орієнтуючись на нав'язані чужинцями кримінальні цінності, які сповідує неукраїнець бандюкович; а, з, іншого боку - ті, що затуманені "солодким щебетанням" неукраїнки леді капітельман у вишиванці, разом із сірим кардиналом суперпастором, наївно, а чи й інфантильно рвуть до сьогодні на собі сорочки, запевняючи що менше зло і злом взагалі-то і не є, не зауважують як чужинці потирають руки від задоволення, спостерігаючи як українці пристрасно сперечаються між собою за те хто із тих двох представників певного походження краще доплюндровував би Україну! Що ще скажемо? Шкода що не бажають розуміти цього Вані Казлови і іже з ними....... Як вам здається?

25.02.2010  Васа

Такі тиради, йо-майо.

25.02.2010  

25.02.2010  farion

http://nation.org.ua/news/news11630.html

25.02.2010  Указ

Предлагаю, в свізі з інавгурациєй нового президента, 25 февраля обявіть Всенародним Праздніком- виходним дньом!!!.... В етот день все должни празновать! С самого утра, торжественно отмечять победу Вітира Федиричя! Народ должен піть водку, самогон, черніло. В музикальном сопроважденії -шансон, ну там Крічевскій, Разембаум, Шуфік. Закусь должна бить простая, народная, картошка в мундірах, тюлька, чьорний хлєбушек і канеша лук... Бліже к вечеру народниє гулянія -на полощадях городов, посьолков. Хороводи, пляскі, сімволіческая ігра "украді шапку", для более отчяянних граждан-"Ізнасілуй бабу"! Побідівшеє в ігре награждаются званієм - пахан года, і герой Украіни- соответственно... В завершеніе етого замечятєльного празднованія, обращеніє глави гасударства к СОЗНАТЕЛЬНИМ гражданам Украіни. І в фінале гуляній- салют, под песню -"пра белого лєблядя і дом в падмосковє".. Следуюций день тоже виходной. Всьо во блуго народа!... Урррра!!!

25.02.2010  стішок

були вибори у нас
виграв яник підарас
ну а юлька їла тюльку
бо послали нахуй юльку

яник наш не імпотент
він народний президент
він не файний він є кака
коли прийде буде срака

зробить він розпродаш гандонів
і на них напише "партія регіонів"
буде він їбати всіх
будуть сльози буде сміх

україна рідна мати
треба звітси геть тікати
а наш яник молодець
прийде він і всім піздець

25.02.2010  стішок

Фест, бгииии

26.02.2010  ги-ги...

яке сьогодні затишшя в коментарях...

26.02.2010  NoDoubt

ліпше затишшя, ніж потік матюків...

26.02.2010  Вірш на тему: Україна - рідний край

Бетон и пыль...асфальтная дорожка Канализаций вены, трубами гудят И вместо глаз - на стенах грязные окошка Всё это дом родной, мой двор, район и град... И газ машин, меня как шарик надувает, А электричество в настенных "пятачках" Весь этот мир своим движеньем наполняет, И отражается в людей пустых зрачках...

27.02.2010  Стаття для людей, які святкували 23 лютого

http://www.belaruspartisan.org/bp-forte/?page=100&backPage=13&news=58189&newsPage=0

27.02.2010  Коментар до ще не розміщеної статті. Перелік дозвільних документів в Україні. кількість -277

http://www.dkrp.gov.ua/doccatalog/document?id=48082

28.02.2010  Ще одна ділянка, де можна дати людям роботу - мости

http://www.dt.ua/2000/2600/68649/

28.02.2010  Навіть росіяни, а саме легендарний Гоблін просікають \"колоніальне\" використання українців в кіно, а наші телеканали - ні. Як інакше зрозуміти \"СМЕРШ\" на ICTV в \"час героїв?\"

http://kino.oper.ru/torture/read.php?t=1045689346 Гоблін про фільм "Кандагар": В экипаже, как было сказано выше, есть командир, он же первый пилот. Ещё есть второй пилот, штурман и прочие полезные специалисты, общим числом пять человек. Один из них — украинец, туповатый и смешной нацмен. В США для таких ролей используют негров, а у нас вместо негров теперь украинцы. Формальный лидер, он же арестованный командир, от руководства экипажем самоустраняется и весь фильм грустит в уголке. Второй пилот, он же неформальный лидер, ни на что кроме идиотских выходок, за которые ему тут же разбивают рожу, не способен. Украинец тупой и думает только про свадьбу дочери... (Для довідки - роль тупово українця зіграв "свободівець" Б.Бенюк) Підкрасили би трохи І. Фаріон, могли б і її знімати в ролі української бляді, та й Тягнибок може зніматися в кіно, в ролі тупого українського вуйка.

05.03.2010  Підпишіться!

http://www.petition.org.ua/?action=view&id=251148

15.04.2010  Стаття про монополію на авіаперевезення

http://pravda.com.ua/columns/2010/04/14/4933692/

Ваше ім'я:

Ваш коментар

Оновити сторінку

Увага!!! Якщо Ви хочете, щоб Ваш коментар був доданий, обов'язково поставте галочку біля кнопочки "Додати".