_{18.08.2010.
Микола Мельник
Невтішні прогнози}
Один європейський соціолог-експериментатор провів у свій час цікаві досліди над щурами. Щурі у звичайних умовах один одного не їдять, гидують. Тож соціолог вирішив примусити щура їсти своїх. Він помістив здорового щура у клітку і не годував його тривалий час. Потім підкинув у клітку дохлого щура. Спочатку здоровий щур не чіпав трупа, але, коли голод став нестерпним, таки з’їв його. Їди не давали і далі. Тоді до щура у клітку підкинули пораненого, слабкого щура. Здоровий знову досить довго обходив пораненого стороною, але потім наважився і пустив на харчі. Наступним крок експериментатора було підкинути у клітку абсолютно здорового щура, але меншого та слабшого за того, хто став об’єктом досліду. Цього разу здоровий щур все ні на що не чекав, швидко умертивив свою жертву і з’їв. Коли ж щура, над яким проводили експеримент, випустили у відносно вільні умови до своїх співплемінників, він відкрив на них сезон полювання.