_{08.10.2009.
Микола Мельник
СВІЙ-ЧУЖИЙ}
Ви знаєте, не полишає відчуття якоїсь фантасмагорії, якоїсь нереальності того, що відбувається, і настання чогось такого гнітючого, в’язкого як смола, чогось невідворотного як смерть і смердючого як помийка.
Колись оповідала мені моя бабця, що перед 1939 роком сільські мешканці юдейського віросповідання масово залишали Річ Посполиту, від’їжджаючи на Кубу та в США, “видно щось відчували”. Були такі і хто не втік, і їх потім організовано посадили до вагонів і кудись вивезли, кудись у невідоме... А були і цигани, яким нікуди було втікати, і їх не вивезли, їм, як оповідав покійний дід Савка (Царство йому Небесне!), п’яні поліцаї забивали в спину костилі, ті, що ними кріплять шпали...