_{19.07.2009.
Микола Мельник
Чорнобиль і ООНівські негідники}
Час від часу відвідую село Велюнь Дубровицького району Рівненської області – батьківщину мого батька, діда, прадіда, прапрадіда. І щоразу чую про нові людські втрати серед родичів, сусідів, просто односельців. Часто звучить один діагноз – білокрів’я. Хвороба, спричинена негативним впливом радіації, наслідок чорнобильської катастрофи. Почастішали випадки катаракти, серцево-судинних захворювань. У багатьох дітей – збільшена щитовидка.
Село Велюнь – одне з багатьох, яке віднесли до так званої ІІІ зони ураження (щільність забруднення ґрунтів цезієм-137 1-15 Кі/км2, гам¬ма-фон 20-62 мкР/год.). У свій час, ще за існування СРСР, село хотіли відселяти, кілька родин за допомогою держави дійсно залишили село і вкорінилися на півдні області. Згодом людям платили копійчані «гробові», а потім і їх скасували. Зараз вважається, що проблеми не існує взагалі. Однак людина, яка б підняла статистику онкозахворювань не тільки у селі Велюнь, але й на всій території так званої «ІІІ зони», вжахнулася б.