_{31.03.2009.
Рухаємося назустріч один одному.}
Що б там не робили і не казали політики, а ми таки наближаємося до Європи. Чи то Європа наближається до нас. Не знаю.
Минулого тижня побував у Німеччині. Останній раз відвідував Німеччину два роки тому, і цього разу кинулися в очі певні моменти, яких не було минулого разу. Передусім, якась непривітність обслуговуючого персоналу в готелях та магазинах (вже майже як у нас, коли тебе за твої ж гроші пошлють подалі).
У маленькому готельчику з претензійною назвою "DreamHouse" двері були наглухо зачинені, а дзвіночок під вивіскою був вирваний, тільки стирчали оголені дроти (небачене явище для Німеччини), крім того в цьому дрімгаусі протікав дах, дякувати Богу, в коридорі, а не в нашій кімнаті.
Плитка, яку клали в центрі міста два роки тому, вже пішла хвилями (майже як у нас у провулочку Крива Липа), а деякі плиточки взагалі повилітали.
Зайшов в один із кауфгаузів, а там - страшний сморід, таке враження, що тиждень тому там померла якась мишка, і її там же і поховали. Клієнти аж носи закривають, а місцевим працівникам якось байдуже, напевно, уже звикли до запаху.
Гуляю ввечері вуличками міста, а при вході до магазинів - бомжі сплять, закутані в ковдри.
На всесвітній стоматологічній виставці організатори не змогли собі дозволити одягти в спецодяг персонал, який займався прибиранням приміщень, от і лазили собі між шикарно одягненими стоматологами з усього світу якісь бомжі з старими віниками та шуфельками - і не знаєш, це працівник виставкового центру чи кишеньковий злодій.
Я розумію, криза - вона і в Німеччині криза, але я все-таки сподівався, що, принаймні, в якихось принципових моментах порядку і порядності німці залишаться німцями. На жаль, тендеції вказують на те, що я помилявся...
Не важливо, де ти знаходишся в даний момент, а в якому напрямку ти рухаєшся. В плані добробуту і культури ми тягнемося вверх, а Європа опускається до нашого рівня. Коли-небудь, та й зустрінемося...
Фото - з інтернету, бо я забув у поїздку взяти фотоапарат :)