28.01.11. Назар Козак Навчання.
Є навчання, яке втомлює, бо важке, а є навчання, яке втомлює, бо то не навчання. Навчаєшся чи ні – нікого не турбує. Тобі не дають завдань, а якщо і дають, то не перевіряють, ставлять оцінки несправделиво, і лекції можна не відвідувати, бо там нічого не навчать. Через кілька років такого "здобування знань" видають диплом. Спеціаліст, а насправді неук. Хто винен? Усі довкола. Своя помилка залишається прихованою. Адже можна поцікавитись і дізнатись як треба навчатись, щоб потім працювати за фахом.
Робота.
Є робота, яка втомлює, бо важка, а є робота, яка втомлює, бо то не робота. Робиш роботу, чи ні – нікого не турбує. Твоя робота нікому не потрібна, твоєю роботою ніхто не цікавиться, твою роботу ніхто не використовує для своєї роботи, ти у видатковій статті бюдежту організації. За кожен місяць такої роботи платять зарплату, якої вистарчає на тиждень скромного життя і оплати деяких рахунків. Співробітник, а направді непотріб. Хто виние? Усі довкола. Своя помилка залишається прихованою. Адже можна поцікавитись і дізнатись як треба працювати, щоб твоя робота була потрібна.
Пенсія.
Є пенсія, яка втомлює.... Не треба чекати пенсії. Треба діяти вже.
|
24.02.11 10:30      Андрій
То більше стосується державної роботи і навчання. В приватному секторі всетаки більше значить результативність. Сам працював на фірмі де студент-заочник програміст вів усю ліву і праву бухгалтерію і власник був задоволений. Диплом хлопцеві треба було для себе. Ну а робота наприклад у закладах державної освіти мені нагадує "дєдовский паравоз". Це коли в армії дєдовщіна і салаг примушують колисати ліжка з дідами і казати "чух-чух-чух"... впринципі це теж сюрреалістичний бізнес, бо хто найбільш вправний у цій галузі той отримує бонуси у вигляді вчених звань і ступенів... може дорости і до "праффесара"