Випадкові нотатки

Головна | Нотатки | Статті | Форум | Про сайт


11.01.13. jazzoleg + IRA 

Ніл Геймaн "Коралайн" (III)

III.

Наступного дня було сонячно, і Коралайн з мамою поїхали до найближчого містечка за шкільною формою. Дорогою вони висадили тата на залізничному вокзалі - він мав їхати до Лондона, щоб побачитися з якимись важливими людьми.

На прощання Коралайн помахала татові рукою.

При вході у великий універмаг, у який вони вирішили зайти, Коралайн побачила яскраві флуоресцентно-зеленого кольору рукавички, про які вона давно мріяла.

- Ніяких рукавичок! - Категорично відрізала мама. - Ми купуємо тобі білі шкарпетки, чотири сірих блузочки і темно-сіру спідничку.

- Але мамо, у школі усі носять сірі блузочки, а от таких зелених рукавичок не має ніхто . Я була б першою.

Та мама вже не слухала її; вона радилась з продавцем, який краще светр купити Коралайн; врешті решт, вони зійшлися на думці, що треба брати на виріст: він хоч і виглядає неймовірно великим і сидить на Коралайн як мішок, але ж його можна буде носити не один сезон.

Тим часом Коралайн непомітно відійшла і зупинилась біля однієї з вітрин, задивившись на Веллінгтонські бути, схожі на жабок, качок та кроликів.

Потім вона повернулась.

- Коралайн? Люба? Ага, ось ти де. Де ж ти була?

- Мене викрали інопланетяни, - відповіла Коралайн. - Вони прибули з космосу зі своєю лазерною зброєю, але я змогла втекти, обдуривши їх - я одягнула парик і сміялася з іноземним акцентом.

- Так, звичайно, люба. Гадаю, варто купити тобі ще декілька шпильок для волосся, що скажеш?

- Ні, не треба, мені вистачить тих, які у мене вже є.

- Добре, скажімо, штучок так зо п’ять, про всяк випадок, - сказала мама.

Коралайн не відповіла нічого.

Дорогою додому, сидячи у машині, Коралайн запитала в мами:

- А що там зараз, у порожній квартирі?

- Не знаю. Скоріш за все - нічого. Вона, мабуть, виглядає так само, як і наша, перед тим, як ми поселилися. Просто порожні кімнати.

- А як ти думаєш, можна якось потрапити туди з нашої квартири?

- Ну, хіба що ти зумієш пройти крізь цегляні стіни, люба.

- А...

Додому вони повернулися ближче до обіду. На небі не було видно ні хмаринки, але разом з тим було досить холодно. Мама зазирнула в холодильник, але не знайшла там нічого, окрім самотнього маленького помідора та шматка сиру, вкритого зеленою пліснявою. У хлібничці лежав окрайчик вчорашнього хліба.

- Я зараз швиденько скочу в магазин, куплю рибні палички, чи щось таке, - сказала мама. - Ідеш зі мною?

- Ні, - відповіла Коралайн.

- Ну, як хочеш. Я пішла. - Мама вийшла, але за хвильку повернулася назад: взяла гаманець і ключі від машини та вийшла знову.

З нудьги Коралайн почала гортати мамину книжку. У ній розповідали про корінне населення якоїсь далекої країни та про те, як кожного дня ці люди беруть шматок білого шовку, малюють по ньому воском, занурюють шовк у барвник, потім знову малюють воском і знову занурюють у барвник. Після цього виварюють віск у гарячій воді, а тоді вкидають гарну тканину у вогонь і спалюють.

Все це дійство здалося Коралайн винятково безглуздим, але вона сподівалася, що люди, принаймні, від усього цього отримували задоволення.

Вона досі не вирішила, за що б то взятися, а мами все ще не було вдома.

Тоді Коралайн взяла крісло і підсунула його до дверей, що вели на кухню, далі вилізла на нього і спробувала дотягнутися до одвірків. Потім злізла, взяла віник з шафки і знову вилізла на крісло.

Цього разу задумане вдалося.

Дзеньк.

Коралайн злізла з крісла і підняла ключі. На обличчі з’явилася тріумфальна посмішка. Дівчинка сперла віника до стіни і пішла у вітальню.

Сім’я Коралайн не користувалася вітальнею. Меблі вони успадкували від бабусі: дерев’яний журнальний столик, тумбочка, важка скляна попільничка та масляна картина, на якій був зображений кльош з фруктами.

Коралайн ніяк не могла зрозуміти: для чого комусь малювати кльош з фруктами?

Кімната була практично порожня: ніяких дрібничок на каміні, ніяких статуеток чи годинників, нічого, що могло б наповнити кімнату затишком, надати їй відчуття обжитості.

Старий чорний ключ був холоднішим на дотик, аніж інші. Коралайн вставила його у замкову щілину і плавно повернула. Пролунав приємний клац .

Дівчинка зупинилася та почала прислухуватися. Вона знала, що робить щось не те, тому дослухалася, чи не повернулася мама, але вдома було тихо. Тоді Коралайн поклала руку на круглу дверну ручку, повернула її та, зробивши невеличку паузу, відчинила двері.

Перед нею постав темний прохід. Цегляна стіна кудись зникла, ніби її там ніколи й не було. З відкритих дверей повіяло холодним, затхлим повітрям; пахло чимось дуже старим та повільним.

Коралайн увійшла через двері.

Вона намагалась уявити, як же виглядає ця порожня квартира, якщо коридор веде саме туди.

Коралайн з острахом рушила вперед вздовж коридору. В ньому було щось дуже знайоме.

Килим під її ногами був тим самим килимом, який лежав на підлозі їхньої квартири. Шпалери теж були тими самими. Картина, що висіла на стіні, була та сама, що висіла у передпокої вдома.

Здається, тепер вона розуміла, де була: вона була вдома. Вона нікуди не виходила.

Коралайн спанетличино похитала головою.

Вона уважніше розглянула картину на стіні: ні, вона не була такою самою. На картині з їхнього передпокою був зображений хлопець у старомодному одязі, який спостерігав за бульбашками. А ось на цій картині вираз на обличчі хлопця був трошки іншим - він дивився на бульбашки так, ніби планував зробити з ними щось капосне. Крім того, в його очах було щось особливе.

Коралайн втупилася в його очі, намагаючись з’ясувати, що з ними не так.

Вона вже майже вловила, що саме було не так, як раптом хтось мовив: “Коралайн?”

Голос був схожий на мамин. Коралайн зайшла до кухні, звідки долинув голос, і побачила жінку, яка стояла спиною до неї. Вона була дуже подібна на маму Коралайн, лише...

Її шкіра була біла як папір.

Вона була вища і худіша.

Її пальці були занадто довгі і не переставали рухатися, а її темно-червоні нігті були криві та гострі.

- Коралайн, це ти? - промовила жінка.

Вона повернулася обличчям до Коралайн, замість очей були великі чорні гудзики.

- Час обідати, Коралайн, - сказала жінка.

- Ти хто? - невпевнено запитала Коралайн.

- Я - твоя інша мама, - відповіла жінка. - Йди і скажи своєму іншому татові, що обід готовий.

Вона відкрила дверцята духової печі, і Коралайн відразу усвідомила, наскільки сильно вона зголодніла - запах був просто чудесний.

- Ну, чого чекаєш?

Коралайн пішла по коридору, туди, де була татова студія. Відчинила двері. У кімнаті за клавіатурою сидів чоловік, повернутий спиною до неї.

- Привіт, - сказала Коралайн. - Я... тобто, вона казала переказати тобі, що обід готовий.

Чоловік обернувся.

На місці, де мали бути очі, були ґудзики: великі, чорні та блискучі.

- Привіт, Коралайн, - сказав він. - Ходімо, я просто помираю від голоду.

Він піднявся, і вони разом пішли на кухню. Сіли за стіл, й інша мама Коралайн подала їм обід. Величезне припечене курча, вкрите золотою скоринкою, смажена картопля, маленький зелений горошок. Коралайн змітала зі столу все підряд - обід був таким смачним!

- Ми так довго чекали на тебе, - сказав інший тато.

- На мене?

- Так, - сказала інша мама. - Без тебе тут усе не так. Але ми знали, що настане час, і одного дня ти будеш тут, з нами. І тоді ми нарешті станемо справжньою сім’єю. Ще трішки курочки?

Це було найсмачніше курча, яке Коралайн будь-коли куштувала. Мама іноді готувала курку, але вона завжди була морожена, з пакету, дуже суха та, як правило, не мала смаку. Якщо ж брався готувати курку тато, то він виробляв з нею нарізноманітніші фокуси: тушив у вині, нафаршировував чорносливом або запікав у тісті, тож Коралайн ніколи не торкалася її з принципу.

Вона накинула собі на тарілочку ще шматок.

- Я навіть не знала, що у мене є інша мама, - невпевнено сказала Коралайн.

- Звичайно є, люба. У всіх є. - Очі-гудзики іншої мами на мить зажевріли. - Після обіду ти, мабуть, хотіла б побавитися у своїй кімнаті з щуриками.

- Щуриками?

- Ну так, зі щуриками згори.

Коралайн ніколи в житті не бачила живого щура, хіба що по телебаченню. Їй не терпілося побавитися з ними. День ставав не таким уже й нудним.

Після обіду інші батьки взялися мити посуд, а Коралайн тим часом пішла по коридору до своєї іншої спальні.

Вона дуже відрізнялася від її спальні вдома. По-перше, стіни були крикливо-зеленого та загадково-рожевого кольорів. Коралайн вирішила, що вона не хотіла б спати у цій спальні, але така комбінація кольорів здавалася їй набагато цікавішою, ніж у її власній кімнаті.

Тут були найрізноманітніші речі, яких вона ніколи перед тим не бачила: механічні янголи, які пурхали довкола, мов сполохані горобці; книжки з малюнками, які звивалися, повзали та мерехтіли; черепи динозаврів, які клацали зубами кожен раз, коли вона проходила повз них. Ціла коробка, наповнена чудовими іграшками.

“Оце я розумію спальня!” - подумала Коралайн. Вона виглянула у вікно - краєвид був такий самий, як з вікна її власної спальні: дерева, поля, а за ними - далекі багряні пагорби.

Щось чорне шмигнуло підлогою і зникло під ліжком. Коралайн стала навколішки і заглянула під ліжко: п’ятдесят маленьких червоних очей дивилися на неї.

- Привіт, - сказала Коралайн. - Ви - щурики?

Вони вилізли з-під ліжка, мружачись на світлі. Їхнє хутро було коротке та чорне, як вугілля, очі - маленькі та червоні. Рожеві лапки виглядали як крихітні ручки, а рожеві лисі хвости - як довгі слизькі хробачки.

- Ви вмієте розмовляти? - запитала Коралайн.

Найбільший, найчорніший щур заперечливо похитав головою й усміхнувся. Від його посмішки Коралайн стало моторошно.

- Добре, - сказала Коралайн. - А чим ви займаєтеся?

Щурі утворили коло.

Потім вони почали вилазити один на одного, обережно, але спритно, аж поки не сформували піраміду з найбільшим щуром на вершині.

Щурі почали співати пискляво-шепочучими голосами:

У нас є зуби і хвости

У нас є хвостики і очі

Одного дня повстанем ми

Одного дня, чи ночі.

Це не була гарна пісня. Коралайн була впевнена - вона вже чула її колись, та ніяк не могла пригадати, коли саме.

Потім піраміда розпалася, і щурі, прудкі і чорні, помчали до дверей.

Інший божевільний старий стояв у дверях, тримаючи в руках високий чорний капелюх. Щурі почали видряпуватися по ньому, вверх по штанинах, вниз по шиї, ховатися у його кишенях та під сорочкою.

Найбільший щур виліз на плече старого, гойднувся на його довгих сивих вусах і почав видряпуватись на голову поміж великі чорні очі-гудзики.

Через секунду про присутність щурів свідчили тільки неспокійні гулі під одягом старого, які безперервно ковзали з місця на місце; а з голови старого своїми блискучими червоними очима на Коралайн дивився найбільший щур.

Старий одягнув капелюха на голову, й останній щур зник.

- Привіт, Коралайн, - сказав інший старий згори. - Я чув, що ти тут. Зараз щурі мають йти обідати, але ти можеш піднятися зі мною, якщо хочеш, і подивитися, як я їх годуватиму.

В очах-гудзиках старого промайнуло щось голодне, і від цього Коралайн здригнулася.

- Ні, дякую, - сказала вона. - Я краще піду надвір на розвідку.

Старий якось дуже повільно кивнув. Було чутно, як щурі перешіптуються між собою, але Коралайн не змогла розчути, що вони казали - та вона й не була впевнена, що хоче це знати.

Вона попрямувала по коридору, а її інші батьки стояли в дверях на кухню з однаковими посмішками на обличчях і махали повільно руками.

- Гарно тобі побавитися надворі, - побажала Коралайн її інша мама.

- А ми чекатимемо тут, коли ти повернешся, - сказав її інший тато.

Вже біля вхідних дверей Коралайн обернулася і глянула назад. Інші тато і мама все ще дивилися на неї, махали руками, посміхалися.

Коралайн вийшла з будинку і почала спускатися сходами.

Вхід...

Актуальні теми

Остання тема на форумі:

Останні коментарі...

25.03.2024       Colleen
Hi, Want thousands of clients? We have compiled a list of all consumers and business's across 149 countries for you. We have a special that is running today and valid till the end of the day. Come check us out: https://notatka.leadsmax.biz/ Consumer Records: 294,582,351 Business Records: 25,215,278 Selling at $99 today only.  ›› 

01.03.2024       Orville
Hi pp.ua, We visited your website pp.ua and think that we might have the perfect leads for you. We are a global lead provider covering all industries that include consumer and business data. Feel free to look through our samples on our website https://notatka.leadsfly.biz/pp.ua If the samples are not to your liking, talk to us live on site and we might be able to provide you with the exact data you need Please visit us at https://notatka.leadsfly.biz/pp.ua Your Future Favorite leads provider for 2024 Regards, Orville  ›› 

01.03.2024       Galen
Hi pp.ua We noticed your website pp.ua is only listed in 12 out of 2500 directories. This has a severe impact on your online global presence. You can get listed in all 2500 directories for a once off fee of $99 Come visit us on https://notatka.companyregistar.org/pp.ua  ›› 

07.02.2024       Delilah
Hi, LeadsFly is a lead provider for companies all over the world. We provide high quality fresh leads for all business types, we are collecting new leads for all interested parties daily. Leave us a request or check out the data we have on hand for instant delivery. Visit us here: http://notatka.leadsfly.biz  ›› 

29.01.2024       Gus
Hey! Come test out our beta project LeadsFly.biz and come get your free business leads. Regards, Gus   ›› 


Лінкоманія