28.08.12. Mykola Сьогодні свято. Свято Преображення Господнього, яблучний Спас. Надвір винесені лавки і столи. На кухні смажиться риба, готуються салати, у великому баняку парують голубці. Аякже, адже сьогодні подвійне свято – ми маємо охрестити семирічного хлопчика з далекого Сибіру. І ось наша делегація уже у храмі Покрови Пресвятої Богородиці. Над пластмасовою ванночкою вже горять три свічки, недалеко від входу у великому емальованому відрі стоїть кип’ятильник, гріється вода. Все готово до Таїнства...
Батюшка, отєц Олєксандр, зустрічає нас усмішкою, гладить по голові хлопчика. Не часто йому доводиться хрестити таких дорослих дітей. От ще кілька питань до хресних.
– Хрещені?
– У шлюбі?
– Які молитви знаєте?
– Давно ходили до Ісповєді і до Причастія?
– А до якої церкви ходите?
І ось тут наш святковий віз наїжджає на каміння. Аби не дратувати батюшку, можна було б збрехати, що ходиться до церкви, у якій згадуються Кіріл і Владімір, але якось негоже, та ще й при христинах.
Тож розпочинається духовна бесіда.
– А ви знаєте, що так звані священики Київського патріархату хрестять своїх дітей у канонічєскіх цєрквях Московсього патріархату?
– А ви знаєте, що хрещене поза межами Московського патріархату дітьо то взагалі не хрещене?
– Щоб ви знали, прінятіє Святих Таїнств у іншуй церкви, то вообще не Таїнство, а святотатство, ну в луччим случаї просто разговор, а не ісповєдь, і просто вино і хліб, а не Тіло Христове.
Чесно кажучи, думалося, що батюшка нас пожурить, пожурить та й приступить до хрещення. Але поволі розмова схилялася до того, що католики, греко-католики та прихожани УПЦ КП та УАПЦ не годяться на те, аби бути воспрєємнікамі.
Наша полеміка тривала більше години. Але ні знання Святого Письма, ні рішень Вселенських соборів, ні логічні аргументи про те, що Бог не міг би залишити мільярди людей у світі без Святих Таїнств лише тому, що вони не чули про Московський патріархат, не знаходять відгуку у серці батюшки. Слухаючи мене, він монотонно киває головою, дивлячись на давно не фарбовані дошки дерев’яної поліської церкви 1905 року будівництва. А може дивиться на свої дешеві зимові черевики з штучним хутром, у яких він змушений правити службу у таку спеку бо не має відповідного літнього взуття. Його борода на запалих щоках і колючі очі з докором дивляться на львівського фраєра, який ніяк не може зрозуміти, що ж таке канонічність. Він мій брат по крові, може десь і родич, але нас розділяє стіна.
Зрештою, батюшка встає, подаючи знак, що розмова закінчена і каже, звертаючись до матері мого похресника:
– Шукайте собі іншого хресного, з цього села.
Похресник висне на руці своєї мами і питає:
– Мама, а меня что, не покрестят?
Вся святкова делегація виходить з церкви.
Вперше отак виходиться з церкви, коли очі заливає гнів, лють, роздратованість, тотальне нерозуміння того, що відбувається.
Як це? Не охрестити дитину, бо я, хресний батько, не прихожанин Московського патріархату?
На подвір’ї, де вже розставлено столи і парують голубці, теж траур. Ніхто не очікував такого розвитку подій, хоч місцеві одразу пригадали, що батюшка у них дуже строгий, сам соблюдає всі пости і змушує поститися всю сім’ю, у тому числі маленьких своїх дітей. А ще не тримає вдома телевізора, бо каже, що там біси, а коли приходить до прихожан, то встає до нього спиною. А ще змусив свою вагітну дружину на сьомому місяці бити доземні поклони, бо вона збилася, коли співала у церковному хорі, і як результат – кесарів розтин. А ще причащає вином і хлібом свою грудну дитину. А ще, а ще... І бідний він, як церковна миша, і малий у нього хворий, невдало вирвали зуб, занесли інфекцію. І прихожан мало ходить. В неділю – кілька стареньких у церкві.
Дитину таки охрестили. У сусідньому селі. Там теж «Кіріл і Владімір», у цій частині Полісся годі знайти церкви, де би їх не було, але ніхто не питався, хто такий і куди ходиш. Священик лише запитав, чи хресні батьки самі хрещені...
Зараз гнів минув, і стає шкода його, батюшку Олєксандра. Не так зверхньо шкода, що, мовляв, я, львівський фраєр, кращий за нього чимось. Ні, якраз навпаки. Гостро відчуваю, що десь він чистіший за мене, твердіший у своїй Вірі, нехай ця віра і скріплена мотузками почаївських інструкцій про канонічність і неканонічність, нехай він і жорстокий до своєї сім’ї і до людей, але і до себе теж. І не закрив він очі на інструкцію, і не знехтував своїми переконаннями, аби заробити 300 гривень за обряд, 300 гривень, які йому були так потрібні, бо не так часто хтось одружується чи охрещує дитину у цьому Богом забутому поліському селі, все частіше помирають, а що з мертвого візьмеш, як казав один львівський міліціонер, якого хотіли перевести у відділ убивств, а він пручався. І хоч я впевнений, що батюшка таки неправий, але я не в праві засуджувати його. І навіть поважаю його
|
04.10.12 22:00      Дід Панас
От пре мене, коли автор застосовує прийоми літературного імпресіонізму. Це - як текст із різними запахами – діє прямо на підсвідомість. Кайф.
Про батюшку. Складно, і, можна сказати, навіть непорядно - ставити всілякі «дистанційні діагнози», але видається мені, що батюшка цей – банально дурень. Ні, це не гріх, звичайно. Це така вроджена вада у деяких людей. Чому людина з такою вадою стала священиком – питання до «канонічної» церкви. Його твердість – не наслідок перемоги сильного духу, а наслідок неухильного слідування догмам, у кращих традиція поганських релігій. Йому не доводилося боротися із сумнівами – він їх не мав, внаслідок власної обмеженості. Хєх, як я пафосно загнув. А якщо по простому – ну справді – чувак не парився, йшов простішим шляхом – що скажуть те й робив. Але зручна та широка дорога, взагалі кажучи, веде не туди, куди він собі планує. Хоча, він же ж дурень – з нього і там мало спитають. А ще, можливо, він – психопат-садист. Познущався з дружини – отримав аж два задоволення – одне садистське, друге – «праведницьке». Послав «лєсом» компанію на чолі з мудрагелем-западенцем – знову два задоволення – когось у ліпших мештах «поставив на місце» - раз, «соблюл канонічность» - два. Нє, на всякий випадок не буду його поважати.
29.08.12 18:38      Mykola
Він читає житія різні, видно авторитет начальства вище власних розмірковувань, бо в бесіді зі мною казав, що хотів би автокефалії УПЦ, але це "неканонічєскі", і покито "неканонічєскі", то не можна. Ображався, що його навіть в родині "москалем" називають
29.08.12 16:00      jazzoleg
а він тіпа читати не вміє, щоб хоча б Новий заповіт почитати?
29.08.12 13:17      aftar
Тут треба бачити ступінь його провини і його начальства, яке йому такі приписи видає. Він сліпо їх виконує, не розуміючи, що це недобре. А вони, знаючи що чинять недобре, такі приписи пишуть.
29.08.12 10:04      jazzoleg
а я б назвав того типуху фарисеєм сучасності - вони теж дуже вірили у всі ті свої бздури. Або просто маразматиком.
28.08.12 21:30      наприклад звідси
http://ic.pics.livejournal.com/komanescu/27458915/18573/600.jpg
28.08.12 21:29      aftar
А можна якось картинку перегрузити?
28.08.12 14:35      ww
нам би таких побільше, - а то клепають шлюби та хрестини без огляду ні на шо...