30.09.11. jazzoleg 

Мрійте правильно - мрії реалізовуються!

Почалося все тиждень тому. Мене чомусь почала мучити думка, що має завітати до нас на фірму податкова. Ніяких очевидних ознак не було, а було просто відчуття-передчуття. Не таке, щоб дуже настійливе, але все ж таки. Воно з’явилося само по собі, без будь-яких причин, чомусь якраз зараз, а не місяць чи рік тому.

Так от, приходжу вчора на роботу, тільки почав робити всі ритуальні дії ініціації робочого процесу такі як перегляд пошти, ходіння по улюблених сайтах і т.д., як підходить до мене тип і тицяє посвідченням податківця, типу, «добрий вечір вашій хаті». Про подробиці всього процесу немає сенсу розповідати, думаю, що ніхто не сумнівається, що розмова, принаймні для мене, була не надто приємною.

Ну поговорили ми собі з ним, він пішов, осад залишився. Сиджу я та й думку гадаю. І, щоб просто так не сидіти і не втикати, вирішив подивитися комп’ютер, який мені знайомий приніс на ремонт, і який у мене вже з тиждень стояв і пилюкою припадав.

Почарував я над тим комп'ютером, він запрацював, думаю, дай-но запущу яке кіно, подивлюся, чи буде нормально йти. Запускаю перше-ліпше кіно, тицяю навмання десь на середину і тут перша фраза з кіна, яка лунає в навушниках: «Всі проблеми, які Вас переслідують, Ви притягуєте до себе самі своїми думками». Блін, я припух. Таке соковите співпадіння з моєю ситуацією!

Кіно це виявилося фільмом «The secret», у якому декілька різних тіпів (як стверджують титри, актори, філософи, фізики, ясновидці, психологи та ін.) цілих півтора години розповідають про те, що ми самі своїми думками створюємо реальність, яку переживаємо, і, відповідно, хто думає про Гаваї, той їде на Гаваї, а хто думає про податкову, до того і приходить податкова. Тобто, півтора години варіацій на тему, яку полюбляють сучасні квантові фізики – реальність – це те, що ми знаємо, решта – фігня, ну і звідси всякі фантастичні речі, типу суперсиметрії.

Кіна вчора я повністю так і не додивився, але воно в мені породило такі роздуми та сумніви. Все-таки, що це було (думки про податкову – податкова – фільм в тему)? Один з трьох варіантів: а) мої думки і страхи притягнули мінінгіт на голову; б) моє передчуття було просто добре розвиненою інтуїцією, яка передбачила за фактами, які пройшли повз мою свідомість і потрапили безпосередню у підсвідомість, яка і видала на гора той страх, що буде візит? в) просто співпадінням?

На це питання я так собі поки що і не дав відповіді. Може хто з вас що скаже на ту тему?

P.S. Після роботи і фрагменту фільму я ішов додому, чекав на маршрутку. Їде одна, переповнена, море народу преться в неї. Я (в дусі фільму) думаю собі: «Напохолєру туди пхатися, зараз буде ще одна, порожня». І дійсно, ця від’їхала, їде ще одна, порожня (час пік!). Я собі в неї сідаю, і, сидячи, комфортно їду додому. Десь напівдорозі бачу купу людей, яка пробує запхатися в нашу маршрутку. Дивлюся – а на дорозі стоїть та попередня маршрутка, що в неї я не сідав, поломилася вона чогось, от люди пересідали з неї в нашу. Ще одне співпадіння :)

P.P.S. Нехай мене вибачать люди з тої маршрутки, що поломалася, але, навіть якщо ця теорія про творіння дійсності – вірна, то я все-таки не хотів, щоб їхня маршрутка ламалася. То не я, чесне слово! :)