Випадкові нотатки

Головна | Нотатки | Статті | Форум | Про сайт

14.08.2010.
Микола Мельник
Весела мандрівка
Частина 2.
Львів (Винники) – Кривче


Наша подорож розпочалася з траси Львів-Тернопіль, яка стартує на Окружній у Винниках. З певністю можна сказати, що Львівська область за дорогами поступається більшості областей України, з тих що ми відвідали, хіба що за винятком Чернігівської. Але Чернігівська область настільки забута Богом і людьми (навіть її карту годі розшукати на заправках!), що Львівщина та її губернатор не мають чим гордитися. Як тільки почалася Тернопільська область, дорога стала помітно кращою.

Що ще впадало в очі – у всіх областях, крім Львівщини, поля не пустують, на них гордо ростуть соняшник, кукурудза та інші сільгоспкультури. Сказати чи це досягнення важко, бо, як правило, сільське господарство принаймні в Україні не приносить значних здобутків людям, які безпосередньо працюють на землі, натомість наживаються банки, зернотрейдери та іже с німі. (Як і за часів Шевченківського Титаря і Орендарів). Наприклад, тона пшениці на світовому ринку коштує понад 250 доларів США, і ціна тільки зростає у зв’язку з посухою у Євразії, а селянам платять у найкращому випадку 800 гривень за тону. Звичайно, є ще витрати на транспортування продукту, на його реалізацію на світовому ринку, але не стільки ж «наварювати» на людській праці! Кожного року перед посівною та збором урожаю на заправках дивно зростають ціни на пальне, а зараз група Коломойського, який став фактично монополістом на нафтовому ринку України придумала фокус з заправками, які не продають палива. Ми самі стикнулися з такою ситуацією, коли в райцентрі Ічня Чернігівської області на заправці паливо просто не продавали за готівку. І якщо б не заправка на трасі H07, довелось би кукати так і не доїхавши до Києва.



Об’їздна файного міста Тернопіль, якою треба було рухатися щоб потрапити у с. Скалат, дуже нагадувала суміш Сихова з Левандівським базаром. Ями, відсутність розмітки, люди, які перебігають трасу у найбільш несподіваних місцях.

Нарешті ми доїхали до села Скалат (http://www.castles.com.ua/skalat.html). Замок там вже не розвалюється, оскільки років з 5 тому там розпочалися реставраційні роботи. Добре збереглися 4 башти замку, частина мурів. Цікаво, що для чогось реставратори розчищають і підвали. Відразу зауважу, що особливо наголошувати на архітектурних та історичних особливостях згадуваних пам’яток історії не хочу, перенаправляю вас на сайт castles.com.ua, де ентузіастка Блека не маючи авто, а на своїх ногах зібрала купу фоток та інфи про багато прикольних місць неньки-України, особливо пов’язаних з оборонними спорудами. Моє завдання – поділитися враженнями та заохотити чим більше народу до мандрівок нашим фатерляндом, оскільки він просто чудовий.

Біля Скалатського замку є немалий ставок, але його, на жаль, затуляють приватні садиби (щоправда, Блека не полінувалася і зфоткала замок з протилежного боку ставка, що можна побачити на її сайті).





Відразу біля замку стоїть католицький костел, зруйнований за часів Хрущова, а зараз відновлений. Відмітно, що нас туди запросив оглянути і пофоткати місцевий падре. Тільки просив зачинити хвірточку, аби на подвір’я не зайшли кози :). Приємно. І дуже відрізняється за підходом до подорожніх, який ми зустріли, наприклад, у Мотронинському монастирі, який нині належить до горезвісного МП.

У селі, як і у багатьох в Тернопільській області, стоїть пам’ятник Богдану Хмельницькому. … І ходить автобус Тернопіль – додому.



Зі Скалата ми другорядними дорогами вирушили на Теребовлю. Первісний план передбачав відвідати замок у Микулинцях, але для цього треба було вертатися знову до Тернополя і по трасі на Франківськ їхати на південь. Оскільки часу було мало, і ми збилися з графіка, вирішили їхати відразу на Теребовлю, а потім повернутися до Микулинців. Та не так сталося як гадалося, і у Микулинці ми так і не потрапили, бо поспішали побачити Джурівський водоспад.

Теребовля (http://www.castles.com.ua/trem.html) – одне з найдавніших міст Західної України, на десь два століття старіше за Львів. Розташоване на мальовничих пагорбах, досить чистеньке і акуратне. Замок, як і колись у Львові, розташований на високій горі, що панує над околицями. З його мурів видно чималий шматок самого міста. Життя у містечку неквапливе, потік машин досить помірний.



Відразу біля замку, у якому досить кволо (можливо, через спеку) ведуться археологічні розкопки та реставрація, розташовано польський пам’ятник оборонцям (власне, дружині коменданта замку Софії Хржановській, зберігся тільки постамент).



Хоч і зарікався я переходити на історичні теми, та не можу обминути постать Василька Ростиславовича (близько 1066 – 1124), першого з відомих князів Теребовлі. Його батьком був Ростислав Володимирович, князь Тмутаракані (тепер станиця Тамань на Кубані). Коли батько помер, Василька та його братів Рюрика та Володаря було вигнано з володінь, однак врешті-решт трьом братам дали у володіння Перемишль, Теребовлю та Звенигород (тепер село по трасі на Бібрку).

У 1097 році відбувся Любецький з’їзд князів, який закріпив за братами Ростиславовичами Теребовлю, Перемишль та Червен (тепер село Чермно Люблінського воєводства Польщі). Однак володимирський князь Давид Ігорович схопив Василька та осліпив.

Однак Василько так просто не здавався. У 1099 році разом з братом Володарем він розбив загони київського та смоленського князів у битві на Рожному полі (біля м. Золочева Львівської області), згодом на річці Вигор біля Перемишля за допомогою половців хана Боняка переміг угорського принца Кальмана, кілька разів ходив на Польщу.

Ім’я князя Василька у Теребовлі носить одна з центральних вулиць.

Стоїть у містечку і пам’ятник Степанові Бандері. Далі, за Збручем, таких пам’ятників не знайдеш, зате є пам’ятники Леніну, але про це потім.



А ще у Теребовлі ми зфоткали цікавий вказівник.

У Сатанові нам побувати не довелося, а от Чортків виправдав свою назву – нас там зловили мєнтоси і побрили 100 гривень штрафу за перевищення.



В цілому, ми намагалися чемно слідувати ПДР, навіть паски безпеки защіпали, населеними пунктами рухалися з швидкістю 70 км/год, всі знаки виконували. Але дорожні знаки для того і існують, аби годувати гаїшників, їх начальників, міністра, прем’єр-міністра і самого президента. У Чорткові ми вже їхали за містом, однак знаку закінчення населеного пункту не було. Аж хотілося їхати трохи швидше – і ось, на горбику нас вже вітають два слуги закону. Штраф на місці – і їдемо далі. Біля Хотина лапають на знак «Зупинка заборонена», біля Прилук зі сторони Пирятина – на дуууже цікавий знак «Рух по колу», при тому, що дорога впиралася у довгий будинок, не було знаку «цегла» та «рух тільки у цьому напрямку». У Вінниці ловлять на знак «поворот наліво заборонено», який слідує відразу за знаком «Черкаси наліво». Ми встигли зауважити, що більшість таких знаків розміщені для того, щоб ловити «не місцевих» автолюбителів, і відразу за ними стоять напоготові гайці. Ідіотськими є і заміри швидкості на трасі. Часто знак «населений пункт» (біленький) висить там, де треба було б вішати «синенький», оскільки біля дороги на відстані погляду відсутні будь-які ознаки того, що там живуть люди. Для контролю швидкості треба не ставити гаїшників з радарами, а повісити стаціонарні прилади фіксації порушень, яким 100 гривень штрафу не заплатиш. Ну і, звичайно, дороги підремонтувати, знаки порозставляти правильно, вказівники, розмітку намалювати. А…, Остапа понесло.

У Теребовлі ми і пообідали. У кахве, як і годиться славному західноукраїнському місту з пам’ятником Бандері неподалік (50м), співав з радіо гугнявий шансон. На прохання вимкнути або хоча б зменшити «музику» пані офіціантка сказали, що ми тут не одні і «різні люди ходять». Зважаючи, що у кахве, крім нас, неї та кухаря нікого не було, це прозвучало досить загрозливо. Але «музика» таки стихла.

А ще у кахве висіла така вивіска.



Очевидно, що після 15-00 поважати некурців не обов’язково.

Обслуговування у закладах харчування провінційних містечок України – тема для окремого репортажу. Звичайно, у каталог «Мішлєн» такі заклади ніколи не потраплять, але перекусити можна, навіть не зважаючи на гори дохлих мух, «забуті» офіціантами замовлення, майонез замість сметани, туалет біля кухні і т.п. Забігли ми одного разу помилково і в заклад «више криши», незважаючи на присутність на стоянці авто виключно з розряду «дорожче 50к». Але побачивши в меню горохову зупу за 37 кровно зароблених та каву за 20 грн. вчасно звідтам втекли (ну не в смислі не заплатили, просто не замовляли :).

Перлиною першого дня подорожі та освіжаючим купелем для нас став Джурівський водоспад (http://www.castles.com.ua/chervon.html, http://www.castles.com.ua/czerwonogrod2008.html, ), що біля села Нирків Заліщицького району Тернопільщини. Щоправда, для того, щоб до нього доїхати, довелося пертися від траси Тернопіль-Франківськ після смт Товсте до с. Нирків по дуже поганій дорозі. Ні китайський «нафігатор», ні топографічна карта не розкажуть нам, що ліпша дорога була зовсім поруч, просто треба було ще з 8 км проїхати по трасі і завернути наліво, прямо на Нирків. Однак те, що ми там побачили, перевершило наші сподівання та виправдало дорогу «яма на ямі».

Відразу за с. Нирків розташований глибокий каньйон, посередині якого, ніби хребет якоїсь тварини, розташована гора. На тій горі стоять руїни давного замку, який колись виглядав ось так: (фото з сайту http://www.castles.com.ua)



А зараз виглядає ось так:





Навколо замку – просто нереальна зелень дібров, а внизу – Джурівський водоспад висотою 16 метрів. Замок називається «Червоногород», Castrum Rubricum (не плутати з Червоноградом). Назва, очевидно походить від скельних порід, які залягають в каньйоні. Якщо пройтися босим по пісочку, ноги робляться багряно-червоні.

На жаль, замок, біля якого в часи сесесера було розташовано піонерський табір (нині діючий) руйнується, і врятувати цю красу нікому. Ющенко, відомий рятівник багатьох архітектурних пам’яток України (я серйозно!) тут, мабуть, не бував.

До водоспаду веде не те що дорога, а дикий гірський серпантин, спокійно рухатися по якому можна лише на доброму позашляховику (не паркетному!), інакше постійно думаєш про цілісність піддону Картера та можливість залишити на тлі природи жирну пляму від мастила власного авто.



Внизу ми виявили на диво багато туристів (був вівторок, година 6 вечора), яких цікавив не замок, а водоспад, а саме можливість у ньому скупатися.

Колись на водоспаді стояв водяний млин, про що свідчить малюнок Наполеона Орди (http://www.pinakoteka.zascianek.pl/Orda/Images/Mlyny_wodne.jpg):



А ось так виглядає водоспад зараз. Водичка у водоспаді холодна, масаж робить просто кайф. Псують враження тільки гори сміття, які тут повсюду.



Шкода було звідти їхати, ми думали навіть там отаборитися, але море туристів та сміття не дали збутися такому задуму, і ми на своїх «джипах» поперлися нагору.

Переїхавши дуже мальовничу річку Серет, ми нарешті розбили табір поблизу села Кривче, на самій Замковій горі. Там і заночували в наметах, щоб зранку вирушити на Кудринці, Хотин та Кам’янець-Подільський. Але про це далі. Чекайте на 3 частину.

Коментарі:

14.08.2010  jazzoleg

каайф! :)


14.08.2010  ВАСЯ

Дякую за труди.


14.08.2010  народ

ДАВАЙ ТРЕТЮ!!!


14.08.2010  Mykola

прохання до учасників експедиції ділитися враженнями. так буде ... інтерактивніше і цікавіше. У кожного ж свої спогади!


16.08.2010  Афтар

Прохання читати Джурівський як Джуринський (від річки Джурин). Біс попутав.


16.08.2010  Дід Панас

Ну блін, до такого тексту важко щось додати. "автобус Тернопіль -додому" - то ж просто кайф. Мене дуже грузило то, що їдеш собі, щоб розслабитися, а тут та худоба на дорозі тобі кров п'є. Але от за пару тижнів виявив, що приємні спогади якось кристалізуються, а неприємні - розчиняються в часі. І формується бажання "хочу ще", хє-хє. От би ше "джипи" якісь надійніші... До речі, я як їхав назад, карту так і не купив - на заправці, де я заправлявся, не було, а далі, я, маючи в баку бензину на 700 км, сповнився самовпевненістю, і більше не зупинявся. В результаті - поїхав не тою дорогою, що мав, але, як там: "нєма тут жадних бункрув, але теж єст заєбісцє"...


17.08.2010  Дід Панас

Може на наступні вихідні викотитися сюди?


17.08.2010  Vasa

Будім пасматрєть


Ваше ім'я:

Ваш коментар

Оновити сторінку

Увага!!! Якщо Ви хочете, щоб Ваш коментар був доданий, обов'язково поставте галочку біля кнопочки "Додати".

Вхід...

Актуальні теми

Остання тема на форумі:

Останні коментарі...

25.03.2024       Colleen
Hi, Want thousands of clients? We have compiled a list of all consumers and business's across 149 countries for you. We have a special that is running today and valid till the end of the day. Come check us out: https://notatka.leadsmax.biz/ Consumer Records: 294,582,351 Business Records: 25,215,278 Selling at $99 today only.  ›› 

01.03.2024       Orville
Hi pp.ua, We visited your website pp.ua and think that we might have the perfect leads for you. We are a global lead provider covering all industries that include consumer and business data. Feel free to look through our samples on our website https://notatka.leadsfly.biz/pp.ua If the samples are not to your liking, talk to us live on site and we might be able to provide you with the exact data you need Please visit us at https://notatka.leadsfly.biz/pp.ua Your Future Favorite leads provider for 2024 Regards, Orville  ›› 

01.03.2024       Galen
Hi pp.ua We noticed your website pp.ua is only listed in 12 out of 2500 directories. This has a severe impact on your online global presence. You can get listed in all 2500 directories for a once off fee of $99 Come visit us on https://notatka.companyregistar.org/pp.ua  ›› 

07.02.2024       Delilah
Hi, LeadsFly is a lead provider for companies all over the world. We provide high quality fresh leads for all business types, we are collecting new leads for all interested parties daily. Leave us a request or check out the data we have on hand for instant delivery. Visit us here: http://notatka.leadsfly.biz  ›› 

29.01.2024       Gus
Hey! Come test out our beta project LeadsFly.biz and come get your free business leads. Regards, Gus   ›› 


Лінкоманія